Ласкаво просимо до замку Траутенфельс!

Краєзнавчий музей

У наступних залах ми розповімо вам про природу та історію культури округу Ліцен. Округ простягається від Мандлінга на заході до Вільдальпена на сході та від штирійського Зальцкаммергута на півночі до Трегльвангу в Пальтенталі. Загальна площа округу становить 3315 км2, що робить його найбільшим політичним округом Австрії (значно більший за федеративну землю Форарльберг). Чисельність населення становить близько 80 000 станом на 1 січня 2019 року).

Content in other languages

Here you can find content in other languages.

Zeichnung eines Grundrissplanes mit 12 nummerierten Räumen und einem großen Raum der "Marmorsaal" genannt wird.

Bildinformationen

Ein Kalstein-Felsbrocken liegt vor einem Gemälde auf einem Podest. Auf dem Gemälde ist der Berg Grimming zu sehen.

Bildinformationen

1 Про наш музей

З плином часу...
гори стають нижчими, валуни — пологішими, річки — глибшими, речі —експонатами в музеї, все, що здавалося непримітним, стає захопливим, давно забуте — знову помітним, повсякденне перетворюється на щось особливе, минуле стає зрозумілим, а багато речей ми починаємо бачити у зовсім іншому світлі. З плином часу.

2 Ліс та деревина

Більша частина території округу Ліцен вкрита лісом. Жителі цього регіону потребували великої кількості деревини для будівництва поселень, занять ремеслом та промислової діяльності. У зв‘язку з ростом використання, згодом природний ліс все частіше почали заміщати рукотворними лісами експлуатаційного призначення.

Життя лісу 
Ліс – це високорозвинена екосистема, в якій співіснують рослини та тварини. Малі ґрунтопокривні рослини, організми, що живуть в лісовій підстилці, та різноманіття корисних бактерій важливі для його нормального існування. У здоровому лісі відбувається постійний колообіг поживних речовин. Вони поглинаються деревами через коріння та потрапляють назад у ґрунт у вигляді листя та хвої. Там вони розщеплюються мікроорганізмами та таким чином знову стають частиною колообігу.

Перестійний ліс
У природному лісі існує велика різноманітність тварин та рослин, які співіснують пліч-о-пліч на різних стадіях розвитку. Листя, хвоя, гнилі гілки та стовбури сприяють утворенню гумусу, а згодом і формуванню рослин. Живі дерева та мертва деревина забезпечують відмінні умови для життя великої кількості організмів. Відмирання великих дерев перестійного лісу та їх розкладання — одна з найважливіших умов появи нового життя. Вічний цикл життя та смерті замикається.

Штучно насаджений ліс 
Внаслідок втручання людини вікова структура дерев часто стандартизувалась для покращення їх використання. Тому такий ліс може стати відповідним місцем існування лише для невеликої кількості рослин і тварин. Полог верхівок дерев не пропускає достатньо світла для росту різноманітної ґрунтопокривної рослинності. Сьогодні штучно насаджені ліси все частіше вирощуються з використанням методів лісового господарства, наближених до природних, таких як використання одного стовбура та уникнення суцільної вирубки, що дозволяє світлу проникати у ґрунт і сприяти природному відновленню широкого різноманіття видів.

Доба використання деревини 
Разом з каменем та сировиною тваринного походження, деревина є найдавнішим матеріалом, який використовується людиною. Використання та обробка природних форм виникли з початком використання деревини. Згодом людина опановувала дедалі складніші техніки.

3 Між горою та долиною

Горотворення, зледеніння та вивітрювання формували долину Енс протягом мільйонів років. Усього за кілька століть людина змінила ландшафт, розчистивши, осушивши та забудувавши її. Постійна взаємодія природи та культури формує вигляд нашої долини.


Сільське господарство в долині Енс 
До середини XX століття луги долини Енс часто затоплювалися. Тому давали лише невелику кількість низькоякісного сіна. Однак після регулювання русла річки Енс та осушення дна долини, в особливо сприятливих місцях можна було вирощувати навіть зернові культури.

Проточні води, тугаї
Території, що періодично затоплюються поточною водою, називаються заплавами. У вищих берегових зонах можуть виростати тугайні ліси. Попри втручання людини, залишки цих лісів збереглися вздовж річки Енс.

Водойми – озера, береги озер 
Багато рослин розвило способи, які дають їм змогу триматися на воді. Вони живуть під водою чи на поверхні води, пускають коріння чи вільно плавають. Мілководні береги переважно заросли очеретом.

Деркач
A haris egykor nagyon elterjedt Колись деркач був широко поширеним птахом, що гніздиться, та жив у низинних пасовищах і в долинах річок Через суттєве зменшення території природного існування цього виду, нині він знаходиться під загрозою зникнення.


Вологі луки та луки, що дають грубе сіно 
Такі луки утворювалися після вирубування заболочених лісистих місцевостей або осушення боліт. Їх скошують лише один раз восени,
що забезпечує існування багатьох видів болотних рослин. Сіно, бідне поживними речовинами, використовується як підстилка в стійлах.

Низинні та верхові болота
У місцях, де ґрунтові води майже досягають поверхні землі, можуть утворюватися низинні болота. Частини рослин розкладаються не повністю, що призводить до
утворення торфу. У верхових болотах торф‘яники мають лінзоподібну випуклу форму. На відміну від низинного, у верхомову болоті корені рослин уже не можуть дістати до ґрунтових вод.

Ліси на схилах 
Залежно від ґрунтових умов, у долині Енс формувалися різні типи лісу. Бук, ялина та ялиця переважно укорінюються на вапняку. На крем‘янистих породах схилів долини Тауерн ростуть переважно ялиново-ялицеві ліси. У вищих районах, окрім ялин, зустрічаються переважно модрини.

Верхня межа лісу 
До верхньої межі лісу і на висоті 1900-2000 м над рівнем моря, ліси дедалі рідші; сосни кедрові та криволісся характерні для альпійського регіону.
Інтенсивна обробка високогірних пасовищ призвела до різноманіття лісових насаджень.

Пасовища та вересові пустища вище верхньої межі лісу 
Вище верхньої межі лісу виживають лише карликові чагарники, трав‘янисті рослини, водорості та лишайники. Причиною цього є неродючий ґрунт та суворий, бурхливий клімат.

Скельні виходи та кам‘яні розсипища біля вершини
Навіть у найменших тріщинах скель та кам‘яних розсипищах можуть прорости рослини. На осипних схилах, що постійно сповзають, можна також знайти квітучі рослини або мохи.
На голих скелях ростуть лише водорості та лишайники.

Пласти гірських порід на північ і південь від Енсу 
Долина Енс простягається на великій лінії розлому земної кори зі сходу на захід. Вона розділяє
морфологічно контрастні утворення гірських порід Вапнякових Альп на півночі від сланцю та гнейсу Нижнього Тауерна на півдні.
Скам‘янілості, знайдені у покладах гірських порід Північних Вапнякових Альп, підтверджують, що вони утворилися у морських басейнах. Глибина моря постійно змінювалась
упродовж мільйонів років. Амоніти свідчать про глибоководдя, корали та морські лілії — про мілководдя, залите світлом. Сланці та гнейси зони грауваки та Нижнього Тауерна (Центральні Альпи) на південь від Енса утворилися з піщаних та глинистих відкладень під великим тиском та за високої температури. У процесі у деяких місцях утворилися красиві мінерали.

4 Про прекрасне

У природі є багато речей, які ми вважаємо красивими. Через наше сприйняття вони набувають все більшого значення. Однак, вони також пробуджують бажання створювати своє середовище.


«Красивим здається все, на що дивишся з любов‘ю.»
(Крістіан Морґенштерн)

 

Вид на Гріммінг 
Важко описати, як кожна людина сприймає та відчуває красу пейзажу. Ще складніше, описати пейзаж словами, оскільки він неосяжний, своєрідний та різноманітний. І, ймовірно, через це, люди, дивлячись на заспокійливий пейзаж, не квапляться, щоб насолодитись спокоєм.

Народне мистецтво
Речі щоденного вжитку часто не лише практичні, але й бувають красиво оформленими та прикрашеними. Як мотиви часто
використовувались приклади з природи та геометричні фігури, релігійні символи та зображення повсякденного життя. Ці речі є одними з найпопулярніших колекційних експонатів музею завдяки своєму декоративному вигляду.

5 Істинна віра

У XVI столітті вчення Мартіна Лютера поширилося по всій римо- католицькій Верхній Штирії. Понад 80% населення перейшло у нову віру. Проте, Протестантизм, що процвітав
до 1599 року, було жорстоко придушене за часів Контрреформації. Попри це, людям вдалося зберегти в таємниці осередки цієї віри аж до прийняття Акту про віротерпимість у 1781 році.

Протестантська церква у Нойхаузі 
Центром протестантів у долині Енс була церква Нойхауз. Після короткого періоду процвітання віри, що тривав 25 років, церкву було вщент зруйновано у 1599 році. У 1992 році археологи виявили залишки фундаментної стіни. Сьогодні на цьому місці знаходиться меморіал, до якого можна дійти пішки за п‘ятнадцять хвилин від замку Траутенфельс.

Тліючі вуглинки під попелом 
Багато протестантів залишалися вірними своїй вірі навіть після Контрреформації. Головним елементом протестантської доктрини є Слово Боже. Тому тлумачення Біблії та інших священних писань було в центрі уваги таємних молебнів вдома. Протестанти ховали заборонені книги у ретельно вибраних схованках.¬

Паломництва до Богородиці 
Після Контрреформації релігійне життя римо-католицької церкви зазнало суттєвих змін. Одним із проявів цих поглядів стало сильне зростання паломництв та процесій, в основному до святинь Діви Марії. Таким чином, Церква свідомо підкреслювала відмінність від протестантської доктрини, яка невизнавала паломництва.

6 Соціальне життя

Осередком соціального життя у громаді є трактир. Тут обмінюються новинами, обговорюють повсякденні теми, влаштовують свята та укладають ділові угоди.

«Чорні мисливці» 
До 1848 року полювання було привілеєм дворянства. Потреба та пристрасть до полювання спонукали багатьох чоловіків на браконьєрство, тобто – незаконне полювання. Браконьєрство було не лише пригодою, а й нерідко необхідністю, щоб прогодувати великі сім‘ї. Цими «незаконними мисливцями» потайки захоплювалася більша частина населення.

Полювання для простих людей 
У регіоні Зальцкаммерґут вилов співочих птахів було дозволено у 1579 році. На цьому полюванні з прутиками, обмазаними клеєм, та сітками можна було ловити шишкарів ялинкових, щигликів, снігурів, омелюхів та в‘юрків. Взимку птахів тримали у приміщенні та дбайливо доглядали за ними. Проводилися публічні виставки та вручалися призи за найкрасивіші екземпляри. Проте, з 1992 року вилов співочих птахів у Штирії було заборонено, не було видано жодного дозволу.

Улюблені заклади
У багатьох організацій та асоціацій є улюблені заклади, де вони регулярно зустрічаються. Столики таких постійних відвідувачів часто позначені символами гільдій чи асоціацій. А призи з виграних змагань або фотографії таких організацій знайомлять інших відвідувачів з їхньою діяльністю.

Музика та танці 
В особливих випадках музики виконували музику для танців.¬ Найпопулярнішими інструментами були цитра, скрипка, гармоніка та флейта. ¬ Зазвичай, в трактирах на стінах висіли музичні інструменти і відвідувачі могли самі їх брати, щоб щось зіграти.

Охолодження природним льодом 
До винаходу електричного холодильника люди могли охолоджувати продукти лише за допомогою природного льоду. У перших холодильниках були відділення для блоків льоду, які доводилося знову й знову замінювати. У холодну пору року чоловіки використовували кригоруби для випилювання блоків із замерзлих озер. Щипцями вони витягували блоки льоду із води. А потім поміщали їх в льодовні, де вони зберігатися аж до літа.

7 Одяг

Одяг захищає, приваблює, відштовхує, зігріває, охолоджує, прикрашає, зачаровує, спокушає, перетворює, додає впевненості, спантеличує, запевняє, вселяє невпевненість, приховує. ...

Захист та сигнал 
Природна оболонка захищає рослини, тварин та людей. Проте, у рослин та тварин вона закладена вже у їх розвиток і часто виконує для них сигнальну функцію. І лише людям для додаткового захисту потрібен одяг, якому, відповідно, надавалися різні форми та значення.

Наша колекція традиційного одягу 
Німецьке слово «Tracht», насправді означає «те, що носили». Соціальні та економічні умови визначали одяг.
Аж до XIX століття розвивалися регіональні відмінності, а у XX столітті відродилися традиційні форми одягу.¬ Вони змінювалися відповідно до смаків певного часу та оголошувалися допустимими формами одягу для певних регіонів. Раніше більшість одягу носили аж поки він повністю не зношувався. Часто старий недільний одяг перетворювався на повсякденний. Тож у багатьох музеях, зокрема й у нашому, зберігаються лише окремі предмети одягу чи цінний святковий одяг.

8 Праця та звичаї

День і ніч, літо та зима завжди визначали життя людини, тварин та рослин. До початку індустріалізації сільське життя було більше пов‘язаним з природною зміною пір року, аніж сьогодні. У зв‘язку з більшою тривалістю дня та ростом рослин, літнє півріччя характеризувалося довгими тяжкими днями роботи. Взимку ж було більше часу на спілкування та звичаї.

Альпійське сільське господарство 
Основним засобом існування селян у гірських районах було тваринництво.¬ Зернові вирощували лише домашнього використання. Під час сіножаті та збирання врожаю селянам часто доводилося працювати по 17 годин на день.

9 Скарби гір

Гірничодобувна та мідеплавильна промисловість були важливими джерелами доходу для населення до XIX століття. Видобуток та переробка різноманітних корисних копалин сприяла економічному розвитку регіону та суттєво впливала на культурний вигляд району.

Ранні відбитки 
Численні залишки мідеплавильного виробництва свідчать про значущість регіону гірничодобувної промисловості у долині Пальтенталь. Вже у 3000 р. до н.е. тут виплавляли мідь у простих шахтних печах та виготовляли з неї предмети з бронзи.

Робота під землею
Видобуток срібла, міді та заліза приваблював багатьох людей у гори з XIV століття, особливо у Шладмінг Тауерн та Вальхенграбен біля Ебларну. Використовуючи найпростіші
інструменти, шахтарі рили тунелі та шахти. А для підйому та спуску з важким вантажем вони використовували дерев‘яні колоди як драбини.

Від сировини до готового продукту 
До середини XX століття залізо виплавлялося в доменних печах і, як і раніше, кувалося в кузнях. Для цього потребувалось багато деревного вугілля для ковальського горна та води для приведення в дію молотів.

Добування солі 
З початку XII століття «біле золото» принесло процвітання регіону Аусзееланд. Сьогодні сіль вимивають з породи
водою, а соляна ропа надходить трубопроводом на солеварню Ебензе у Верхній Австрії для подальшої переробки.

Солеваріння 
Раніше соляний розчин нагрівали у великих мідних казанах. Солевари згортали сіль, що кристалізувалася в результаті випарювання, на край казана. Потім вони витрушували її в дерев‘яну тару (у формі купола), де її спресовували, стукаючи по ній інструментом для утрамбовування. Через три години сольовий купол можна було перевернути, його висушували та забирали на зберігання.

Життя гірників 
Шахтарі часто могли повернутися до своїх родин у долину лише на вихідні. Робота під землею та проживання у спільному житлі сприяли розвитку почуття єдності та класової свідомості. Це відображалось в одязі, віруваннях і звичаях.

10 Житло

Люди будували хатини, будинки та стайні, щоб мати можливість жити та займатися сільським господарством. Їх форма та зовнішній вигляд залежали від географічного розташування та доступних матеріалів, технічних можливостей та майстерності, потреб та заможності. Для захисту від негоди та злих духів, люди оберігали своє житло за допомогою предметів та символів, що відводять лихо. Деякі тварини також будують укриття/нори для захисту від ворогів та негоди, а також для вигодовування потомства.

Типи фермерських дворів в окрузі Ліцен 
У верхній частині долини Енс типовими є великі парні фермерські будинки (Paarhof) з плоскими дахами. Для центральної частини долини Енс та Аусзееланд характерні невеликі будинки з більш крутими дахами і декількома прибудинковими приміщеннями.

Раухштубе (кімната з піччю, де топилося) 
До XIX століття у фермерських будинках долини Енс часто зустрічалися раухштубе. Це була кімната в будинку для приготування їжі, проживання, роботи, слугувала частково як спальня або навіть для утримання невеликих тварин. Важливою особливістю була подвійна піч із відкритою плитою та піччю. Оскільки димаря не було, дим заповнював верхню чверть кімнати, а потім виходив через отвір над дверима.

Захист від лих та небезпек
Люди вірили у дію надприродних невідомих сил. Вони приписували певним речам, таким як символи, слова або дії, особливу захисну силу, яка захищала їх середовище проживання від будь-якої шкоди та лих, і водночас мала приносити їм щастя та добробут.

Пасіки 
Колонії диких бджіл жили в мертвих деревах або в ущелинах скель. Для полегшення добування меду, люди будували вулики для бджіл. У долині Енс це були дерев‘яні вулики
чи солом‘яні вулики (сапетки). Дерев‘яні вулики часто прикрашали барвистими розписами.

Життя слуг 
Слуги проводили більшу частину свого життя, працюючи на чужих фермах. Власний будинок та сім‘я були недосяжними мріями для більшості з них. Їхні скромні пожитки часто поміщалися лише в одну скриню. І це було всім, що їм вдавалося накопичити за час свого трудового життя.

11 Життя на альпійському пасовищі

В окрузі Ліцен сьогодні налічується понад 700 альпійських пасовищ, які частково використовуються. Часто вони знаходяться на відстані до 10 години ходьби від ферми. Влітку альпійські пасовища є незалежним економічним районом. Здавна на пасовищах працювали майже виключно жінки. Як жінки- сиророби вони відповідали та продовжують відповідати за худобу фермерів і переробку молока на масло та сир.

Альпійські хижини 
Оскільки альпійські пасовища знаходилися далеко від ферм, людям доводилося будувати хижини, для яких використовували дерево та камінь із найближчих околиць. Метод будівництва цих альпійських хижин був схожий на той, що використовувався на фермах у долині.

Тваринництво
Зазвичай корів приводили в корівник лише, щоб подоїти. Для приманювання та направлення тварин використовувалися палиці з металевими кільцями. Оскільки корови знаходились там зовсім недовго, коров‘ячого гною було небагато, і його швидко прибрали працівниці.


Молоко 
Після доїння корів жінка-сиророб проціджує молоко і переливає його у ємність для відокремлення вершків. Через деякий час вершки відокремлюються від знежиреного молока.
При виливанні знежиреного молока притримують шар вершків у цій ємності лопаткою для вершків.

Масло 
Працівниці господарства збивали злегка підкислі вершки в маслоробці до утворення грудочок. Потім масло видавлювалось у форми або великі шматки масла, що прикрашались за допомогою штампів та фігурного коліщатка.

Штирійський сир
Знежирене молоко нагрівалося у мідній посудині, в якій казеїн згортався і відокремлювався від сироватки шляхом проціджування. Використовуючи пристрій під назвою «Schottwiege», лляну тканину та чан для сироватки, працівниця добре віджимає розсипчастий сир, приправляє його сіллю та перцем і укладає у форму під назвою «Kaskee». Після сушіння сир залишають дозрівати на 1-2 місяці, перш ніж він набуде свого характерного аромату.

Життя жінок-сироробів
Через відповідальність своєї роботи, до жінок-сироробів ставилися шанобливо на фермі. На гірських пасовищах її життя було вільнішим, ніж у долині, тому що воно знаходилося поза соціальним контролем сільської громади. Це яскраво виражено у приказці «На гірських пасовищах немає гріха».

Лопатка для вершків
Багато робочих інструментів жінки- сиророба, насамперед лопатка для вершків, прикрашені символами благословення або зображеннями альпійських пасовищ, а іноді й геометричними візерунками. Здебільшого їх дарували молоді чоловіки як прояв почуттів.

Форми для масла
При витисканні масла у пресувальній формі, що складалася з 5 фігурних відкидних частин, отримували брусок масла, оздоблений з п‘яти сторін. А за допомогою фігурного коліщатка для масла прикрашали великі овальні шматки масла.

 Повернення додому з альпійського пасовища
Коротке альпійське літо минає дуже швидко. На вдячність за щасливий час без нещасних випадків, худобу барвисто прикрашали для повернення додому в долину.

Зміни, пов‘язані з веденням господарства
Зі зростанням використання альпійських пасовищ, люди розчищали території, які колись були покриті гірськими лісами. Внаслідок окультурення середовища проживання, до місцевих видів, таких як дрізд гірський та кедрівка, додалися інші птахи, як біла трясогузка та горихвістка чорна.

Перевезення сіна взимку 
Одна частина кормів скошувалася на важкодоступних, крутих, гірських луках і зберігалася у стогах сіна. А перевозили їх взимку. Чоловіки зв‘язували великі тюки мотузкою та дерев‘яними гаками. З цими важкими вантажами на спинах вони спускалися вниз крутими схилами в долину. На рівнішій місцевості під вантаж підкладали спеціальні дошки, щоб було зручніше тягнути сіно.

12 Трофейна зала власника замка

Меблі з оленячих рогів були в моді у XIX столітті. Граф Йозеф Ламберг доручив обставити трофейну кімнату майстру з цього регіону. Вона вражає ретельністю виконання та мозаїчністю.

Останній шляхетний власник
З 1878 до 1941 року замок Траутенфельс належав сім‘ї Ламберг.
У цей час замок пережив новий розквіт – в ньому зробили ремонт, збудували нову під‘їзну дорогу та встановили центральне опалення. Проте, у 1941 році через економічні проблеми графиня Анна Ламберг продала майно німецькій імперській пошті (Deutsche Reichspost).¬

Віртуальний тур

Українською мовою

Замок Траутенфельс

Краєзнавчий музей

Dateigröße: 3 MB